Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
гробни́ця
|
гробни́ці
|
| Р.
|
гробни́ці
|
гробни́ць
|
| Д.
|
гробни́ці
|
гробни́цям
|
| З.
|
гробни́цю
|
гробни́ці
|
| Ор.
|
гробни́цею
|
гробни́цями
|
| М.
|
гробни́ці
|
гробни́цях
|
| Кл.
|
гробни́це*
|
гробни́ці*
|
гроб-ни́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гроб-; суфікс: -ниц; закінчення: -я.
Семантичні властивості
ред.
- спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. ◆ — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував Леся Українка, «1. 1951, 252»
◆ Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась w:Ірина Вільде, Сестри…, 1958, 353
- у порівняннях. ◆ У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці w:Іван Франко, XIII, 1954, 50
- —
- —
- —
- —
- споруда
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від Шаблон:етимологія:гребти
прослухати вимову?, файл