гробниця
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | гробни́ця | гробни́ці |
| Р. | гробни́ці | гробни́ц |
| Д. | гробни́ці | гробни́цям |
| З. | гробни́цю | гробни́ці |
| Ор. | гробни́цею | гробни́цями |
| М. | гробни́ці | гробни́цях |
| Кл. | гробни́це* | гробни́ці* |
гроб-ни́-ця
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гроб-; суфікс: -ниц; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. ◆ — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував Леся Українка, 1. 1951, 252
◆ Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась w:Ірина Вільде, Сестри…, 1958, 353 - у порівняннях. ◆ У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці w:Іван Франко, XIII, 1954, 50
Синоніми ред.
- —
- —
Антоніми ред.
- —
- —
Гіпероніми ред.
- споруда
- —
Гіпоніми ред.
- —
- —
Холоніми ред.
- —
- —
Мероніми ред.
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |