горіх
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | горі́х | горі́хи |
Р. | горі́ха | горі́хів |
Д. | горі́ху горі́хові |
горі́хам |
З. | горі́х | горі́хи |
Ор. | горі́хом | горі́хами |
М. | на/в горі́ху | на/в горі́хах |
Кл. | горі́ху* | горі́хи* |
го-ріх
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -горіх-.
Вимова
ред.- МФА : [ɦoˈrʲix] (одн.), [ɦoˈrʲixe] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.- дати на горіхи
- дістанеться на горіхи
- заробити на горіхи
- лобом горіхи розбивати
- мати на горіхи
- перепадати на горіхи (перепасти на горіхи)
- показати, на чому горіхи ростуть
- розкусити міцний горіх (розкусити твердий горіх)
- розчистити під горіх
- ніби горіх лускати
Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.Список перекладів | |
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: горіх
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — стор. 567
- Ніковський А. — Словник українсько-російський. Київ, 1927.
Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
|