Українська

впра́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: в-; корінь: -прав-; закінчення: -а.

розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.
- спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. ◆ немає прикладів застосування.
спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: вправність, вправимість прикметники: вправний, вправлений, вправимий дієслова: вправляти прислівники: вправно

Від ??

розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою
Російська_ru: упражнение ^(ru) сер.

спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння

спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань

вправа