видиво
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ви́диво | — |
| Р. | ви́дива | — |
| Д. | ви́диву, ви́дивові | — |
| З. | ви́диво | — |
| Ор. | ви́дивом | — |
| М. | ви́диві | — |
| Кл. | ви́диво* | — |
ви́-ди-во
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -вид-; суфікс: -ив; закінчення: -о.
Вимова
ред.- МФА : [ˈʋɪdeu̯ɔ] (одн.), [] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- те, що видно, що сприймається зором. [▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- видіння; примара. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Від вид, вида́лець «той, хто багато всього бачив» Ж, вида́льщина «бачена, відома річ» Ж, виде́ць «спостерігач, свідок» ви́диво, ви́дище «сон, привид» Ж, виді́вка «листівка», ви́дло «видне місце» Ж, ви́дмо «привид, мара» Ж, ви́дьмище «тс.» Ж, видна́к «відкрите місце» Я, видничо́к «видне місце, поличка в кутку сіней» Я, видно́ «погляд, вигляд; світле місце» Ж, виднота́ ви́до́к «видне місце» Г, ВеБ, видо́ви́сько СУМ, Ж, видо́вище, вида́лий «досвідчений», вида́нський «бачений», вида́тий «з великим обличчям», ви́ди́мий, видки́й Ж, видючий, видющий, видимо, ви́дно, ви́днося Me, ви́нно «видно» Ж, видитися «увижатися», ви́діти, видні́ти, відова́ти «бачити» Ж, зви́дини «розвідини» Ж, зви́дити «вибачити, пробачити», звидні́тися «завитися», завадити «позаздрити», зави́дувати «заздрити» Г, Ж, зави́да «заздрісна людина», зи́ви́дки, зави́дник Г, Ж, завидь Ж, зави́дько, завидощі, зави́дливий, завидний «гідний заздрощів; заздрісний Ж; помітний Г», завидущий завидющий, зави́дка, зави́дко, завидна, напови́д «видіння, образ» Ж, напов́идний «зовнішній, уявний; привабливий, мальовничий» Ж,навидноті́, навидноці́, наро́звидні, не́вид «пекло» Ж, невида́ль «дивина» Ж, невида́льце «тс.», невиди́мка, невидок «темне місце» ВеЛ, невида́нський «небувалий, дивовижний», невидомий «темний, непроглядний», непови́дний «непоказний», о́вид «обрій, виднокруг», обвидні́ти, пови́дному, пови́дну, пр́ивид, при́видок «привид», про́вид «провидіння» Ж. прови́да «привид» Ж, прови́дець, прови́диця, провиді́ння, провидли́вість Ж, про́ви́дно «сутінки, світанок» Ж, прови́джувати, прови́діти, розви́дніти, розвиднятися, увижа́тися; — рос. болг. мак. вид, білор. від, др. видъ, пол. в.-луж. wid, чеськ. словац. vid, н.-луж. widanje «вид, видимість», сербохорв. ви̑д, словен. vid, стсл. видъ;— psl. vidъ < psl. *veid-; — споріднене з лит. véidas «лице», лат. veids «вид, форма», готська witan, witaida «дивитися на що-небудь, споглядати», кімр. dwydd «присутність, наявність», лат. лат. video «бачу», гр. (Φ)εἶδος «вид, форма»; праіндоєвр. *ṷeid-, праіндоєвр. *ṷid- «дивитися; знати».— Шанский ЭСРЯ І 3, 93; Фасмер І 312; Преобр. І 82—83; Brückner 613—614; Machek ESJČ 688; БЕР I 143, 145—146; Стоянов 39; Skok III 586; Trautrnann 358; Walde—Hofm. II 784—785; Pokorny 1127.
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |