варвари
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | ва́рвари |
| Р. | — | ва́рварів |
| Д. | — | ва́рварам |
| З. | — | ва́рварів |
| Ор. | — | ва́рварами |
| М. | — | ва́рварах |
| Кл. | — | ва́рвари |
ва́р-ва-ри
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -варвар-; закінчення: -и.
Вимова
ред.- МФА: [ˈʋɑrʋɐre]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- істор. назва, яку стародавні греки і римляни давали народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації та, за їхнім переконанням, перебували на нижчому рівні культурного розвитку ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- некультурні, малосвідомі люди [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Етимологія
ред.Від ва́рвар, ва́рварство, варвари́зм, ст. варвары (XVII ст.); — рос. білор. варвар, д.-рус. варваръ, варъваръ, чеськ. словац. в.-луж. barbar, н.-луж. barbaŕ, болг. варварин, мак. варвар(ин), сербохорв. ва̏рварин, ба̏рба̄р, барбарин, словен. barbár, пол. barbarz стсл. вор(ъ)воръ;— запозичення з грецької мови; гр. βάρβαρος «чужинець, не грек; некультурний, грубий, жорстокий» разом з дінд. barbarah «той, що заїкається» являє собою звуконаслідувальне редуплікативне утворення і, на думку деяких дослідників, походить з шумеро-вавілонського джерела (шумер. barbar «чужинець», семіто-вавілонське barbaru «чужий»); спочатку слово означало невиразну, незрозумілу мову, пізніше набуло переносних значень; варваризм походить від фр. barbarisme, що зазнало впливу ва́рвар. — СІС 119; Тимч. 186; Шанский ЭСРЯ І 3, 19; Фасмер І 274; Преобр. І 65; Frisk І 219—220.
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| |
