Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бу́рхаю	бу́рхав бу́рхала	бу́рхатиму	—
Ти	бу́рхаєш	бу́рхав бу́рхала	бу́рхатимеш	бу́рхай
Він Вона Воно	бу́рхає	бу́рхав бу́рхала бу́рхало	бу́рхатиме	—
Ми	бу́рхаєм(о)	бу́рхали	бу́рхатимем(о)	бу́рхаймо
Ви	бу́рхаєте	бу́рхали		бу́рхайте
Вони	бу́рхають	бу́рхали	бу́рхатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бу́рхаючи
Дієприсл. мин. ч.	бу́рхавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

бу́р-ха-ти

Корінь: -бурх-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

недок. діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись Котляревський

Найтісніша спорідненість

Від бурх «вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду», бу́рхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)», бу́рхатися «борсатися, битися», бурхота́ти «бушувати», бурхоті́ти «тс.», бурха́йло «поривчастий вітер», бурхани́на «буря» Ж, бурхли́вий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря; менш переконливе зіставлення (Sadn.— Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати.— Див. ще бури́ти¹, бух.

Список перекладів

бурхати