Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
відмінок
однина
множина
Н.
бу́ря
бу́рі
Р.
бу́рі
бу́р
Д.
бу́рі
бу́рям
З.
бу́рю
бу́рі
Ор.
бу́рею
бу́рями
М.
бу́рі
бу́рях
Кл.
бу́ре*
бу́рі*
бу́- ря
Іменник , неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка ).
Корінь: -бур- ; закінчення: -я .
Семантичні властивості
ред.
Буря Значення
ред.
навальний вітер з дощем, грозою, а взимку — з снігом ◆ Заревіла престрашенна буря , шумить під небесами Квітка-Основ'яненко
перен. глибоке хвилювання ◆ Ти не знаєш, яка в душі моїй буря , Маріє!… Сосюра
чого , перен. дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів ◆ —Друзі! Одне це слово, одне це — перекладене дівчиною — звертання викликало серед румунів бурю радості Гончар Синоніми
ред.
—
—
— Антоніми
ред.
—
—
— Гіпероніми
ред.
—
—
— Гіпоніми
ред.
—
—
— Холоніми
ред.
Мероніми
ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Колокації
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від праслов'янської форми, від котрої також виникли ст.-слов. боурІА (д.-гр. λαῖλαψ ), укр. бу́ря, болг. бура, буря, сербохорв. бу̏ра, словенск. búrja, чеське bouře , польське burza , д.-польське burzá (зн. в. burzą); походить до праіндоєвр. *bhūr- . Спорідн. латиське baũr̨uot «мичати», норв. būra «мичати» , д.-ірл. búriud «мичання» , búrach «разривання землі», очевидячки, также д.-ісл. byrr «попутний вітер», ср.-н.-нем. borelos «безвітряний» , лит. paburmai «бурно , швидко» , лат. furō «лютую», др.-інд. bhuráti «рухається, зрушується, борсається». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
ред.
навальний вітер з дощем, грозою, а взимку — з снігом
дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів
Російська
ред.