бушувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бушу́ю | бушува́в | бушува́тиму | — |
| Ти | бушу́єш | бушува́в бушува́ла | бушува́тимеш | бушу́й |
| Він Вона Воно |
бушу́є | бушува́в бушува́ла бушува́ло | бушува́тиме | — |
| Ми | бушу́єм(о) | бушува́ли | бушува́тимем(о) | бушу́ймо |
| Ви | бушу́єте | бушува́ли | бушу́йте | |
| Вони | бушу́ють | бушува́ли | бушува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | бушу́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бушува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бушо́ваний | |||
| Безособова форма | бушо́вано | |||
бу-шу-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -буш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bʊʃʊˈu̯ɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок. бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну. [▲ 1] ◆ І від бурі, що бушує, і від грому шум такий і грохот, що страшно і згадати!… Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
- поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати. [≈ 2][▲ 2] ◆ Отець Андрій підняв руку та йому [панові]: — Бушувати в моїй хаті не годиться Марко Вовчок
Синоніми
- ↑ ?
- ↑ бешкетувати
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, переважно руйнівну | |
| поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати | |