бурувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | буру́ю | буру́вав | буру́ватиму | — |
| Ти | буру́єш | буру́вав буру́вала | буру́ватимеш | буру́й |
| Він Вона Воно |
буру́є | буру́вав буру́вала буру́вало | буру́ватиме | — |
| Ми | буру́єм(о) | буру́вали | буру́ватимем(о) | буру́ймо |
| Ви | буру́єте | буру́вали | буру́йте | |
| Вони | буру́ють | буру́вали | буру́ватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | буру́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | буру́вавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | буро́ваний | |||
| Безособова форма | буро́вано | |||
бу-ру-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -бур-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bʊˈruu̯ɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок., рідк. шумно клекотати; бурлити. [≈ 1][▲ 1] ◆ Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко П. Й. Панч
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від бурх «вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду», бу́рхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)», бу́рхатися «борсатися, битися», бурхота́ти «бушувати», бурхоті́ти «тс.», бурха́йло «поривчастий вітер», бурхани́на «буря» Ж, бурхли́вий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря; менш переконливе зіставлення (Sadn.— Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати.— Див. ще бури́ти¹, бух.
Переклад ред.
| Список перекладів | |