Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	буру́ю	буру́вав	буру́ватиму	—
Ти	буру́єш	буру́вав буру́вала	буру́ватимеш	буру́й
Він Вона Воно	буру́є	буру́вав буру́вала буру́вало	буру́ватиме	—
Ми	буру́єм(о)	буру́вали	буру́ватимем(о)	буру́ймо
Ви	буру́єте	буру́вали		буру́йте
Вони	буру́ють	буру́вали	буру́ватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	буру́ючи
Дієприсл. мин. ч.	буру́вавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	буро́ваний
Безособова форма	буро́вано

бу-ру-ва́-ти

Корінь: -бур-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

недок., рідк. шумно клекотати; бурлити. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко П. Й. Панч

Найтісніша спорідненість

Від бурх «вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду», бу́рхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)», бу́рхатися «борсатися, битися», бурхота́ти «бушувати», бурхоті́ти «тс.», бурха́йло «поривчастий вітер», бурхани́на «буря» Ж, бурхли́вий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря; менш переконливе зіставлення (Sadn.— Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати.— Див. ще бури́ти¹, бух.

Список перекладів

бурувати