бурмило
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бурми́ло | бурми́ла |
Р. | бурми́ла | бурми́л |
Д. | бурми́лові бурми́лу |
бурми́лам |
З. | бурми́л | бурми́л |
Ор. | бурми́лом | бурми́лами |
М. | бурми́лу | бурми́лах |
Кл. | бурми́ло | бурми́ла |
бур-ми́-ло
Іменник, істота, спільний рід (може узгоджуватися з іншими частинами мови як чоловічого, так і жіночого роду), II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бурмил-; закінчення: -о.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- жарт. жартівливе прозвисько ведмедя. [▲ 1] ◆ Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі. Микола Трублаїні, 1955
- перен. про неповоротку людину. [≈ 2][▲ 2] ◆ От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх. Іван Франко, 1950
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від бер - ведмідь (?)
Переклад ред.
Список перекладів | |
Список перекладів | |