бури
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | бу́ри |
| Р. | — | бу́рів |
| Д. | — | бу́рам |
| З. | — | бу́рів |
| Ор. | — | бу́рами |
| М. | — | бу́рах |
| Кл. | — | бу́ри |
бу́-ри
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -бур-; закінчення: -и.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
бу́ри ред.
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма нкл відмінка іменника бур ◆ немає прикладів застосування.
бури́ ред.
бу-ри́
- форма наказовий спосіб дієслова бурити
◆ немає прикладів застосування.
Російська
ред.
бу́ри ред.
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма родового відмінка іменника буря ◆ немає прикладів застосування.
бури (не зазначено розбиття на склади)
МФА: [bʊre]
- форма називного чи знахідного відмінка множини іменника буря ◆ немає прикладів застосування.
бури́ ред.
бу-ри́
МФА: [bʊre]
- форма наказовий спосіб дієслова бурити ◆ немає прикладів застосування.