бунтівник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бунтівни́к | бунтівники́ |
| Р. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
| Д. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́м |
| З. | бунтівника́ | бунтівникі́в |
| Ор. | бунтівнико́м | бунтівника́ми |
| М. | бунтівнико́ві бунтівнику́ |
бунтівника́х |
| Кл. | {{{3}}}е́ | бунтівники́ |
бун-тів-ни́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бунт-; суфікси: -івн-ик.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар ◆ — Запріть браму! Всім по двадцять п'ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе Франко
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |