бунтувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бунту́ю	бунтува́в	бунтува́тиму	—
Ти	бунту́єш	бунтува́в бунтува́ла	бунтува́тимеш	бунту́й
Він Вона Воно	бунту́є	бунтува́в бунтува́ла бунтува́ло	бунтува́тиме	—
Ми	бунту́єм(о)	бунтува́ли	бунтува́тимем(о)	бунту́ймо
Ви	бунту́єте	бунтува́ли		бунту́йте
Вони	бунту́ють	бунтува́ли	бунтува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бунту́ючи
Дієприсл. мин. ч.	бунтува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	бунто́ваний
Безособова форма	бунто́вано

бун-ту-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -бунт-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊntʊˈu̯ɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок. неперех. здіймати бунт, повстання; брати участь у бунті. ◆ Не село бунтувало, а тільки привідці М. М. Коцюбинський
   1. розм. виявляти велике незадоволення або неспокій, роздратування. ◆ [О д а р к а: Та що скоїлося, скажи ти мені? Чого ти так бунтуєш та вбиваєшся?, «Панас Мирний»
2. перех. підбурювати до бунту. ◆ Осавула не раз кричав на Миколу, що він бунтує всю громаду в селі І. С. Нечуй-Левицький
   1. підбурювати проти кого-небудь. ◆ [Рябина:] Ти смієш іще мою дитину проти мене бунтувати? І. Я. Франко
3. перех., Шаблон:що, перен. хвилювати, бентежити. ◆ А тільки барва їх [розмов], мелодія раптова тепер, як і тоді, мені бунтує кров Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

здіймати бунт, повстання; брати участь у бунті

виявляти велике незадоволення або неспокій, роздратування

підбурювати до бунту

підбурювати проти кого-небудь

хвилювати, бентежити

Джерела

• Словник УЛІФ: бунтувати