Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бубоню́	бубони́в	бубоні́тиму	—
Ти	бубони́ш	бубони́в бубони́ла	бубоні́тимеш	бубони́
Він Вона Воно	бубони́ть	бубони́в бубони́ла бубони́ло	бубоні́тиме	—
Ми	бубони́м(о́)	бубони́ли	бубоні́тимем(о)	{{{4}}}мо
Ви	бубоните́	бубони́ли		{{{4}}}те
Вони	бубоня́ть	бубони́ли	бубоні́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бубонячи́
Дієприсл. мин. ч.	бубоні́вши
Безособова форма	[[бубоні}но\|бубоні́}но]]

бубоніти (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -бубон-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

недок. перех. і без додатка. говорити невиразно; бурмотіти ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться Марко Вовчок
1. неголосно читати, вивчати урок ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Деякі [школярі] сиділи і бубоніли завдану лекцію Франко
неперех. дрібно стукати ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Щось глухо бубонить біля вікна — все стук і стук з самісінького ранку… Головченко
неперех. бити в бубон; грати (про бубон) ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ «Лихо буде»,— бубонить бубон на весь куток та до скрипки прислухається Косинка

Найтісніша спорідненість
прізвища: Бубас, Бубонець Бубенчик, Бубка

Від ??

говорити невиразно; бурмотіти
Англійська_en: to thump ^(en), to mumble ^(en), to mutter ^(en), jabber ^(en), jibber ^(en) Німецька_de: trommeln ^(de); undeutlich, dumpf hinmurmeln ^(de) Російська_ru: бормотать ^(ru); (монотонно повторять) бубнить ^(ru); (о детском говоре) лепетать ^(ru)

неголосно читати, вивчати урок
Англійська_en: learn ^(en) Польська_pl: bębnić ^(pl)

дрібно стукати
Польська_pl: pukać ^(pl), pępnić ^(pl)

бити в бубон; грати
Англійська_en: drum ^(en)