Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бубочу́	буботів	бубо́чтиму	—
Ти	бубочи́ш	буботів буботіла	бубо́чтимеш	бубочи́
Він Вона Воно	бубочи́ть	буботів буботіла буботіло	бубо́чтиме	—
Ми	бубочи́м(о́)	буботіли	бубо́чтимем(о)	бубо́чмо
Ви	бубочите́	буботіли		бубо́чте
Вони	бубочя́ть	буботіли	бубо́чтимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	бубочячи́
Дієприсл. мин. ч.	бубо́чвши
Безособова форма	[[бубоч}но\|бубо́ч}но]]

буботіти (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -бубот-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

те ж саме, що буботати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ «Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше!» — проказала колись уперше Ліна Костенко, і відтоді ці рядки змушені бубоніти тисячі ні в чому не винних українських школярів, упевнених, що поезія — це завжди значно гірше, ніж просто неповторність. Джерело — tyzhden.ua/column/199092 «Тиждень».

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Англійська_en: to thump ^(en), to mumble ^(en), to mutter ^(en) Російська_ru: бормотать ^(ru); (монотонно повторять) бубнить ^(ru); (о детском говоре) лепетать ^(ru)

буботіти