бравування

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бравува́ння	бравува́ння
Р.	бравува́ння	бравува́нь
Д.	бравува́нню	бравува́нням
З.	бравува́ння	бравува́ння
Ор.	бравува́нням	бравува́ннями
М.	бравува́нні бравува́нню	бравува́ннях
Кл.	бравува́ння	бравува́ння

бра-ву-ва́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -брав-; суфікси: -ува-нн; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [brɐu̯ʊˈu̯ɑnʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дія за значенням бравувати[[Категорія:Вербальні слова}}]] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Етимологія

Від бра́вий, браві́рувати, бравува́ти, брава́да, браву́ра; — рос. бра́вый, білор. бра́вы, пол. brawować, пол. brawada, болг. брави́рам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (нім. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», фр. bravade «бравада»}, фр. bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; італ. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», італ. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», італ. bravura «хоробрість; чванство» походять від лат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до д.-в.-нім. raw, hrao «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», н.-нім. rob «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», psl. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ 1 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бравування