безчинствувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	безчи́нствую	безчи́нствував	безчи́нствуватиму	—
Ти	безчи́нствуєш	безчи́нствував безчи́нствувала	безчи́нствуватимеш	безчи́нствуй
Він Вона Воно	безчи́нствує	безчи́нствував безчи́нствувала безчи́нствувало	безчи́нствуватиме	—
Ми	безчи́нствуєм(о)	безчи́нствували	безчи́нствуватимем(о)	безчи́нствуймо
Ви	безчи́нствуєте	безчи́нствували		безчи́нствуйте
Вони	безчи́нствують	безчи́нствували	безчи́нствуватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	безчи́нствуючи
Дієприсл. мин. ч.	безчи́нствувавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	безчи́нствований
Безособова форма	безчи́нствовано

без-чи́н-ству-ва-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: без-; корінь: -чин-; суфікси: -ств-ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [beˈʒt͡ʃɪnstwʊu̯ɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. робити безчинства, бешкет; бешкетувати. ◆ В приміських селах безчинствує отаман Гаркуша, поголовно вирізує наших сільських комунарів О. Т. Гончар

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: безчинствувати