Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	барю́	бари́в бари́ла	бари́тиму	—
Ти	бари́ш	бари́в бари́ла	бари́тимеш	бари́
Він Вона Воно	бари́ть	бари́в бари́ла бари́ло	бари́тиме	—
Ми	бари́м (-имо́)	бари́ли	бари́тимем(о)	барі́м(о)
Ви	бари́те	бари́ли		барі́те
Вони	бари́я́ть	бари́ли	бари́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	барячи
Дієприсл. мин. ч.	бари́вши
Безособова форма	—

ба-ри-ти

Корінь: -бар-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

затримувати кого-небудь довше, ніж треба; гаяти ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Підійшла я під віконце — Мати горох варить, Горох варить, серце в'ялить, На вулицю барить Народна творчість

Найтісніша спорідненість

Від бари́ти «затримувати, гаяти; [боронити] Ж», заба́ра «затримка», заба́рливий, забарни́й, невзаба́рі, незаба́ром, обаря́ти «баритися», оба́ратися «унезабарі» Ж — рос. бари́ть «затримувати», білор. барыць ««тс.»; — залишок psl. bariti «говорити, балакати», спорідненого з ба́ри, похідного від праіндоєвр. *bha-, того самого, що і в словах ба́яти, бала́кати та ін.; значення розвивалось так: «балакати — забалакувати — затримувати розмовами — затримувати»; непереконливими є спроби пов'язання з коренем by-, тим самим, що в бути (Mikl. EW 26), зокрема з його різновидом у слові ба́вити (Ильинский РФВ 62, 251—253), або з сербохорв. забо̀равити «забути», psl. variti «іти вперед» (Trubacev, ZfSl З, 671), як і з рос. барин «пан» (Даль І 49; Краучук Белар. лінгв. 4, 68).— Мельничук Этимология 1967,60.— Див. ще ба́яти.— Пор. ба́ри, бая́ти.

Список перекладів

барити