балакати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бала́каю | бала́кав | бала́катиму | — |
| Ти | бала́каєш | бала́кав бала́кала | бала́катимеш | бала́кай |
| Він Вона Воно |
бала́кає | бала́кав бала́кала бала́кало | бала́катиме | — |
| Ми | бала́каєм(о) | бала́кали | бала́катимем(о) | бала́каймо |
| Ви | бала́каєте | бала́кали | бала́кайте | |
| Вони | бала́кають | бала́кали | бала́катимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | бала́кающий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | бала́кавший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | бала́кая | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бала́кав, бала́кавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бала́каемый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | бала́каовано | |||
ба-ла́-ка-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — побалакати.
Корінь: -балак-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [baˈɫɑkat̪ɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- те ж саме, що розмовляти. ◆ А мельник той був чоловік дуже понурий, і балакати не любив Марко Вовчок
- перех. говорити, казати. [≠ 2][▲ 2] ◆ — Сьогодні Зінька така сумна була. Питала мене, чи правда, що ото балакають? А. В. Головко
- неперех., розм. володіти мовою. ◆ Ось уже їй восьмий пішов, а вона ще й балакати не навчилась Панас Мирний
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Із псл. *balakati
Переклад ред.
| розмовляти | |
| говорити | |
| |
| володіти мовою | |