балансувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | балансу́ю | балансу́вав | балансу́ватиму | — |
| Ти | балансу́єш | балансу́вав балансу́вала | балансу́ватимеш | балансу́й |
| Він Вона Воно |
балансу́є | балансу́вав балансу́вала балансу́вало | балансу́ватиме | — |
| Ми | балансу́єм(о) | балансу́вали | балансу́ватимем(о) | балансу́ймо |
| Ви | балансу́єте | балансу́вали | балансу́йте | |
| Вони | балансу́ють | балансу́вали | балансу́ватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | балансу́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | балансу́вавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | балансо́ваваний | |||
| Безособова форма | балансо́вавано | |||
ба-лан-су-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — збалансувати.
Корінь: -баланс-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bɐlɐnˈsuu̯ɐte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- зберігати рівновагу, роблячи відповідні рухи тілом ◆ немає прикладів застосування.
- доводити до правильного співвідношення взаємно зв'язані частини, сторони чого-небудь, надходження і витрати чогось
- техн. зрівноважувати обертальні деталі машини, механізму
Синоніми ред.
- —
- —
- —
Антоніми ред.
- —
- —
- —
Гіпероніми ред.
- —
- —
- —
Гіпоніми ред.
- —
- —
- —
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від укр. бала́нс «порівняльний підсумок прибутків і витрат; рівновага», заст. біля́нс «тс.», балансува́ти «утримувати рівновагу», балансе́р «акробат, канатоходець», баланси́р «довга палиця для зберігання рівноваги на канаті; коромисло, важіль, який передає рух поршня або служить для рівномірного розподілу ваги; маятник годинникового механізму»; — рос. білор. болг. бала́нс, пол. словац. balans, чеськ. bilance, в.-луж. balansa, мак. баланс, сербохорв. ба̀ланс, словен. bilánca «підсумок прибутків і витрат», baláns «рівновага»; — запозичення з французької мови; фр. balance «ваги, рівновага» походить від лат. bilanx «ваги з двома чашками» (через нар.-лат. лат. *bilancia), утвореного з основ лат. bi- «двічі, два» і lanx «чашка, шалька», спорідненого з гр. λέκος «корито, миска», λεκάνη «тс.», psl. lękǫ «гну», укр. лук.— СІС 84; Шанский ЭСРЯ І 2,21; Dauzat 69; Walde —Hofm. I 761.— Див. ще біс², лук. — Пор. лоха́ня.
Переклад ред.
| зберігати рівновагу, роблячи відповідні рухи тілом | |
| |
| доводити до правильного співвідношення взаємно зв'язані частини, сторони чого-небудь, надходження і витрати чогось | |
| |
| зрівноважувати обертальні деталі машини, механізму | |