акредитуватися

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	акредиту́юся (-сь)	акредитува́вся, (-всь) акредитува́лася, (-лась)	акредитува́тимуся акредитува́тимусь	—
Ти	акредиту́єшся	акредитува́вся, (-всь) акредитува́лася, (-лась)	акредитува́тимешся	акредиту́йся
Він Вона Воно	акредиту́ється	акредитува́вся, (-всь) акредитува́лася, (-лась) акредитува́лося, (-лось)	акредитува́тиметься	—
Ми	акредиту́єм(о)ся (-сь)	акредитува́лися	акредитува́тимем(о)ся (-сь)	акредиту́ймося (-сь)
Ви	акредиту́єтеся (-сь)	акредитува́лися		акредиту́йтеся (-сь)
Вони	акредиту́ються	акредитува́лися, (-лись)	акредитува́тимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	акредиту́ючись
Дієприсл. мин. ч.	акредитува́вшись
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

а-кре-ди-ту-ва́-ти-ся

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: а-; корінь: -кредит-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова

• МФА: [акредитува́тися]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. пасивний до акредитувати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: акредитува́ти

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: акредитуватися
• Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
• Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /Уклад. і головний редактор В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003 ISBN 966-569-178-3