Мукачево

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	Мука́чево	—
Р.	Мука́чева	—
Д.	Мука́чеву, Мука́чевові	—
З.	Мука́чево	—
Ор.	Мука́чевом	—
М.	Мука́чеві	—
Кл.	Мука́чево*	—

Му-ка́-че-во

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім). Корінь: -Мука́чев-; закінчення: -о.

Вимова

• • МФА: [mʊˈkɑt͡ʃeu̯ɔ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. місто в Закарпатської області України◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. Мукачеве, Мукачів

Гіпероніми

1. місто

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
власні назви: Мукачівщина ін. іменники: мукачівець, мукачівка прикметники: мукачівський

Етимологія

Від угор. munkás — «працьовитий» або «працівник».

Переклад

Список перекладів
Німецькаde: Munkatsch (de) Польськаpl: Mukaczewo (pl) сер. Російськаru: Мукачево (ru) сер. Румунськаro: Muncaci (ro), Muncaciu (ro), Munceag (ro) Русинськаrue: Мукачево (rue) сер., Мукачово (rue) сер. Словацькаsk: Mukačevo (sk) сер. Угорськаhu: Munkács (hu) Чеськаcs: Mukačevo (cs) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: Мукачево