Монастирець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Монастире́ць | — |
Р. | Монастирця́ | — |
Д. | Монастирцю́ | — |
З. | Монастире́ць | — |
Ор. | Монастирце́м | — |
М. | Монастирці́ Монастирця́ |
— |
Кл. | Монастирцю́* | — |
Мо-нас-ти-ре́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Монастир-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА: [mɔnɐsteˈrɛt͡sʲ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- назва кількох населених пунктів в Україні. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |