Гусятин
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Гуся́тин | — |
| Р. | Гуся́тина | — |
| Д. | Гуся́тинові Гуся́тину |
— |
| З. | Гуся́тин | — |
| Ор. | Гуся́тином | — |
| М. | на/у Гуся́тину | — |
| Кл. | Гуся́тину* | — |
Гу-ся́-тин
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Гус-; суфікси: -ят-ин.
Вимова ред.
- МФА: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- назва кількох населених пунктів в Україні. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від Походження назви не встановлено. У 1559, коли Гусятин дістав магдебурзьке право, н. п. згадується як Всятин. Згодом змінився на Усятин, а ще пізніше внаслідок протези додалося Г — Гусятин, що властиво українській мові загалом.
Ймовірно, назва відантропонімічного походження — від прізвища чи прізвиська Всята.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
