Інгулець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Інгуле́ць | — |
| Р. | Інгульця́ | — |
| Д. | Інгульцю́ | — |
| З. | Інгуле́ць | — |
| Ор. | Інгульце́м | — |
| М. | Інгульці́ Інгульця́ |
— |
| Кл. | Інгульцю́* | — |
Ін-гу-ле́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Інгул-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА: [inɦʊˈlɛt͡sʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- геогр. назва кількох населених пунктів в Україні. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Інгулець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник УЛІФ: Інгулець
