Інгулець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Інгуле́ць | — |
| Р. | Інгульця́ | — |
| Д. | Інгульцю́ | — |
| З. | Інгуле́ць | — |
| Ор. | Інгульце́м | — |
| М. | Інгульці́ Інгульця́ |
— |
| Кл. | Інгульцю́* | — |
Ін-гу-ле́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Інгул-; суфікс: -ець.
Вимова
ред.- МФА: [inɦʊˈlɛt͡sʲ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- геогр. назва кількох населених пунктів в Україні. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |
Джерела
ред.- Інгулець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник УЛІФ: Інгулець
