язичник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	язи́чник	язи́чники
Р.	язи́чника	язи́чників
Д.	язи́чникові язи́чнику	язи́чникам
З.	язи́чника	язи́чників
Ор.	язи́чником	язи́чниками
М.	язи́чникові, язи́чнику	язи́чниках
Кл.	язи́чнику	язи́чники

я-зи́ч-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -язич-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[2]

Значення

1. той, хто визнає язичество; ідоловірець.
2. заст. пліткар, базіка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: язичество, язичниця прикметники: язичеський

Етимологія

Від ??

Переклад

той, хто визнає язичество
Російськаru: язычник (ru) чол.

пліткар,базіка
Англійськаen: chatter (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: язичник