Українська

цілка I

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ці́лка	ці́лки
Р.	ці́лки	ці́лок
Д.	цілці	ці́лкам
З.	ці́лку	ці́лки
Ор.	ці́лкою	ці́лками
М.	цілці	ці́лках
Кл.	ці́лко*	ці́лки*

ці́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ціл-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

МФА : [ˈt͡sʲilkɐ] (одн.), [ˈt͡sʲilke] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості

Значення

діал. цільна крупа з незіпсованими зернами. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ціли́й СУМ, Нед, ці́лечкий «цілісінький», ціли́нний, цілі́сінький, ці́лісний, цілі́ський «цілісінький» ВеБа, цілко́вий, цілкови́тий, [цілови́тий] Нед, цілю́чий, цілю́щий, ці́льний, ціле́ць «велика кам'яна брила», ціли́к «цілина, переліг», цілина́, ціли́нник, ціли́тель, ціли́ця «цілина; сіль у кристалах», ці́лість, ці́лка «цільні крупи», цілни́к «земля, не займана вглиб; цілина», ціль6а́ «зцілення», ціли́ти, цілі́ти Нед, ці́ле «справді, насправді», ці́ли «цілком» Нед, цілко́м, цілнико́м «навпростець (полем, а не шляхом)», цілце́м Г, [ці́льма Нед] «цілком», зцілю́щий, зціли́тель, зціли́ти, зцілі́ти, заціли́нитися «обернутися на цілину (про поле)» Я, заціли́тися «тс.» Ж, заціли́ти «замкнути» Ж, зацілі́ти «уціліти», ізціли́ти Ж. наці́ло, суці́льний, суці́лина «сукупність; міцність» Нед, Куз, суці́льність «єдність», [су́цілком «цілком»] Куз. Нел. суці́ль, уцілі́лий, уцілі́ти, усу́ціль, уціло́к «цілком», ст.-слов. цѣлый; — рос. це́лый, білор. цэ́лы, д.-рус. цѣлыи «здоровий; чистий; непошкоджений», пол. cały, чеськ. словац. сеlý, в.-луж. cyły, н.-луж. сеłу, полаб. ćol, болг. цял, мак. цел, сербохорв. це̏о, словен. cél, ст.-слов. цѣлъ «здоровий; цілий». — psl. cělъ; — споріднене з прус. kailūstiskan «здоров'я», готська hails «цілий; здоровий», д.-в.-нім. heil «тс.», дав.-англ. hǣl «добра прикмета, удача», д.-ісл. heill «тс.», н.-нім. дфриз. hēl «рятунок; добробут»; твердження про запозичення праслов’янського слова з германських мов (Hirt PBrB 23, 332) безпідставне. — Фасмер—Трубачев IV 297; ЭССЯ 3. 179—180; Sławski І 54; Brückner 55—56; Machek ESJČ 82; Holub—Кор. 84; Holub—Lyer 111; Младенов 678; Bern. I 123; Mikl. EW 28; Trautmann 112; Persson Beitr. I 516; Kluge—Mitzka 298; Klein 696, 1742.

Переклад

Список перекладів

Джерела

Словник УЛІФ: цілка

цілка II

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ці́лка	ці́лки
Р.	ці́лки	ці́лок
Д.	цілці	ці́лкам
З.	ці́лку	ці́лок
Ор.	ці́лкою	ці́лками
М.	на/у цілці	на/у ці́лках
Кл.	ці́лко	ці́лки

ці́л-ка

Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ціл-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

МФА : [ˈt͡sʲilkɐ] (одн.), [ˈt͡sʲilke] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: []

Семантичні властивості

Значення

розм., вульг. незаймана дівчина. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

↑ прави́чка, праві́чка

Антоніми

↑ ?

Гіпероніми

↑ дівчина

Гіпоніми

↑ ?