умова

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	умо́ва	умо́ви
Р.	умо́ви	умо́в
Д.	умо́ві	умо́вам
З.	умо́ву	умо́ви
Ор.	умо́вою	умо́вами
М.	умо́ві	умо́вах
Кл.	умо́во*	умо́ви*

у-мо́-ва

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: у-; корінь: -мов-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ʊˈmɔu̯ɐ] (одн.), [ʊˈmɔu̯e] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. ◆ немає прикладів застосування.
2. вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: умовність прикметники: умовний дієслова: умовити, умовлятися дієприкметники: умовлений прислівники: умовно

Від ??

Переклад

взаємна усна чи письмова домовленість
Англійськаen: condition Польськаpl: warunek Російськаru: условие

вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін

Джерела

• Словник УЛІФ: умова

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, жіночий рід.

Корінь: --.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. умова (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість