україна
Див. також Україна. |
Українська
ред.
укра́їна
ред.Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | укра́їна | укра́їни |
Р. | укра́їни | укра́їн |
Д. | укра́їні | укра́їнам |
З. | укра́їну | укра́їни |
Ор. | укра́їною | укра́їнами |
М. | укра́їні | укра́їнах |
Кл. | укра́їно* | укра́їни* |
у-кра́-ї-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: у-; корінь: -краj-; суфікс: -їн; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА: [ʊˈkrɑjinɐ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- заст. територія уздовж меж держави, біля її краю. ◆ [Завада:] Чи судили її? Якби судили, то було би чутно, адже Самбір не така далека україна. І. Я. Франко, «Будка», 1902 р. ◆ Воєвода Свенелд не раз говорив, що мир для Русі страшніший нині від брані, що на українах своїх і в полі Русь проливає крові більше, ніж на брані. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від д.-рус. ѹкраина «прикордонна місцевість». Пор. укр. україна, рос. украина, білор. украіна «місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки; країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), пол. ukraina «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», чеськ. ukraina, словац. ukrajina, в.-луж. wukrajina, болг. украйна, мак. украина, словен. ukrajína. — Похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.
Переклад
ред.Список перекладів | |
Джерела
ред.- Словник УЛІФ: україна
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 422.
украї́на
ред.Морфологічні та синтаксичні властивості
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | украї́на | украї́ни |
Р. | украї́ни | украї́н |
Д. | украї́ні | украї́нам |
З. | украї́ну | украї́ни |
Ор. | украї́ною | украї́нами |
М. | украї́ні | украї́нах |
Кл. | украї́но* | украї́ни* |
у-кра-ї́-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); після слів, що закінчуються на голосний, можливе вживання відмін вкраїна.
Префікс: у-; корінь: -краj-; суфікс: -ін; закінчення: -а.
Вимова
ред.Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- заст. країна, край ◆ Ой по горах, по долинах, // По козацьких українах // Сив голубонько літає, // Собі пароньки шукає. Народна творчість ◆ Блукав наш предкопращур козак Савлук по горах, по долинах, по усяких українах, шукаючи — чого, я не знаю, та, може, і сам козак Савлук не знав. Марко Вовчок, «Дяк», 1859—1961 р. ◆ Він на всі козацькі україни за лицаря знаний, а вона зросла в степу, як трава. П. Й. Панч, «Гомоніла Україна», 1954 р.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від д.-рус. ѹкраина «прикордонна місцевість». Пор. укр. україна, рос. украина, білор. украіна «місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки; країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Носович), пол. ukraina «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», чеськ. ukraina, словац. ukrajina, в.-луж. wukrajina, болг. украйна, мак. украина, словен. ukrajína. — Похідне утворення від край. — Фасмер IV 156—157. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.
Переклад
ред.Список перекладів | |
Джерела
ред.- Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 422.