тополя
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | топо́ля | топо́лі |
Р. | топо́лі | топо́ль |
Д. | топо́лі | топо́лям |
З. | топо́лю | топо́лі |
Ор. | топо́лею | топо́лями |
М. | топо́лі | топо́лях |
Кл. | топо́ле* | топо́лі* |
то-по́-ля
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -топол-; закінчення: -я.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дерево родини вербових із високим прямим стовбуром, глянсуватими листками різної форми та одностатевими квітками у вигляді повислих сережок ◆ Вітер в гаї нагинає // Лозу і тополю, // Лама дуба, котить полем // Перекотиполе. Т. Г. Шевченко, «Мар'яна-чернця», 22 листопада (4 грудня) 1841 р. [СУМ-11] ◆ Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі. І. С. Нечуй-Левицький, «Пропащі», 1888 р. [СУМ-11] ◆ Зашуміла вітами стара тополя. А. І. Шиян [СУМ-11] * у порівняннях ◆ Дівчина стояла нерухомо, мов тополя, похилена осіннім вітром. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 рр. [СУМ-11] // у знач. збірн. ◆ На супіщаних ґрунтах, каштанових і південних чорноземах для садів і виноградників можна рекомендувати узлісні смуги з тополі. [СУМ-11]
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |