татьба
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | татьба́ | — |
Р. | татьби́ | — |
Д. | татьбі́ | — |
З. | татьбу́ | — |
Ор. | татьбо́ю | — |
М. | татьбі́ | — |
Кл. | татьбо́* | — |
тать-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -тать-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: [tadʲ'ba]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [тад'бá]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- заст. крадіжка. [≈ 1][▲ 1] ◆ Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня… — скрізь татьба. Семен Скляренко, «Святослав», 1959 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Переклад ред.
Список перекладів | |