стрівба
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | стрівба́ | стрі́вби |
| Р. | стрівби́ | стрі́вб |
| Д. | стрівбі́ | стрі́вбам |
| З. | стрівбу́ | стрі́вби |
| Ор. | стрівбо́ю | стрі́вбами |
| М. | стрівбі́ | стрі́вбах |
| Кл. | стрі́вбо* | стрі́вби* |
стрів-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стрів-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [stʲrʲiu̯ˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲiu̯be] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: [стр'іўбá]
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- пищаль. ◆ Та й служить Петрій у пана місєць ци там кіко та й усе би добре, коби не стрівба. Гнат Хоткевич.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.