стрівба
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | стрівба́ | стрі́вби |
Р. | стрівби́ | стрі́вб |
Д. | стрівбі́ | стрі́вбам |
З. | стрівбу́ | стрі́вби |
Ор. | стрівбо́ю | стрі́вбами |
М. | стрівбі́ | стрі́вбах |
Кл. | стрі́вбо* | стрі́вби* |
стрів-ба́
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1e за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -стрів-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА : [stʲrʲiu̯ˈbɑ] (одн.), [ˈstʲrʲiu̯be] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [стр'іўбá]
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- пищаль. ◆ Та й служить Петрій у пана місєць ци там кіко та й усе би добре, коби не стрівба. Гнат Хоткевич.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Переклад
ред.Список перекладів | |
Джерела
ред.Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.