струмок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	струмо́к	струмки́
Р.	струмка́	струмкі́в
Д.	струмко́ві струмку́	струмка́м
З.	струмо́к	струмки́
Ор.	струмко́м	струмка́ми
М.	струмко́ві струмку́	струмка́х
Кл.	струмку́*	струмки́*

стру-мо́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -струм-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [strʊˈmɔk] (одн.), [strʊˈmkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. невеликий потік, утворений зі снігових, дощових або підземних вод, що вийшли на поверхню. ◆ немає прикладів застосування.
2. вузький потік води або іншої рідини. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. обр. ◆ Прио мистецтво колись, звісно, і не думала: гончарний круг давав їй шматок хліба. Та яка ж в неї повинан бути багата душа, який сильний струмок мусів клекотати у її серці! Джерело — Na zemli Prykarpatsʹkiĭ. Karpaty, 1967 - 231 стор, с. 225.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: струмочок, струмування дієслова: струмувати

Етимологія

Від ??

Переклад

невеликий потік води
Російськаru: ручей (ru) чол., ручеёк (ru) чол.

вузький потік
Російськаru: струйка (ru) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: струмок