станція
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ста́нція | ста́нції |
Р. | ста́нції | ста́нцій |
Д. | ста́нції | ста́нціям |
З. | ста́нцію | ста́нції |
Ор. | ста́нцією | ста́нціями |
М. | ста́нції | ста́нціях |
Кл. | ста́нціє* | ста́нції* |
ста́н-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -станц-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова
ред.- МФА : [ˈstɑnʲt͡sʲijɐ] (одн.), [ˈstɑnʲt͡sʲiji] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- зал. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- {{|uk}} [▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія
ред.- Від іт. stanza, stanzia («кімната», «житло») < нар.-лат. stantia < лат. statio («стоянка, зупинка»).
- Від пол. stacja («станція», «квартира») < лат. statio[1], а поява звука н викликана впливом слова стан[2].
Переклад
ред.Список перекладів | |
|
Зворотні слова
ред.Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ М. Р. Фасмер Станция // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.