Українська

со-пі́л-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -сопіл-; суфікс: -к; закінчення: -а.

народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: сопілонька, сопілочка ін. іменники: сопілкар прикметники: сопілковий

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: свирель ^(ru) жін.

У Вікіпедії є стаття

Сопілка

сопілка