розмовляти
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | розмовля́ю | розмовля́в розмовля́ла | розмовля́тиму | — |
| Ти | розмовля́єш | розмовля́в розмовля́ла | розмовля́тимеш | розмовля́й |
| Він Вона Воно |
розмовля́є | розмовля́в розмовля́ла розмовля́ло | розмовля́тиме | — |
| Ми | розмовля́єм(о) | розмовля́ли | розмовля́тимем(о) | розмовля́ймо |
| Ви | розмовля́єте | розмовля́ли | розмовля́йте | |
| Вони | розмовля́ють | розмовля́ли | розмовля́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | розмовля́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | розмовля́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
роз-мов-ля́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: роз-; корінь: -мовл-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА : [rɔzmɔu̯ˈlʲɑte] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів. ◆ немає прикладів застосування.
- перев. із запереч. не, з ким, між ким, розм. підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
- мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття. ◆ немає прикладів застосування.
- говорити, володіти якою-небудь мовою. [▲ 5] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| усно обмінюватися думками, вести розмову, бесіду з ким-небудь | |
| |
| передавати свої думки, почуття за допомогою міміки, жестів | |
| підтримувати стосунки, зв'язки, спілкуватися з ким-небудь | |
| мати здатність, уміти говорити, висловлювати свої думки, почуття | |
| говорити, володіти якою-небудь мовою | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: розмовляти
- Розмовляти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.