рахуба

Див. також Рахуба.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	раху́ба	раху́би
Р.	раху́би	раху́б
Д.	раху́бі	раху́бам
З.	раху́бу	раху́би
Ор.	раху́бою	раху́бами
М.	раху́бі	раху́бах
Кл.	раху́бо*	раху́би*

ра-ху́-ба

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рахуб-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [rɐˈxubɐ] (одн.), [rɐˈxube] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. заст. лічба, рахування. ◆ немає прикладів застосування.
2. заст. розрахунок, [[міркування]. ◆ немає прикладів застосування.
3. розм. неприємний клопіт із ким-, чим-небудь. ◆ [Герцель]: …Нащо мені рахуба та здалася: щоб староста, вельможний пан, побачив гарну жінку і зараз одібрав? Іван Карпенко-Карий, Бондарівна

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого - за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187);
• Рахуби не дати кому, чому: а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. На третьому році лишився [батько] круглим сиротою. Жив у тітки - не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (Головко, II, 1957, 389).
• Добрати рахуби в чому - зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь. Він був грамотій і міг добрати рахуби в тому, що відбувалось у церкві (Мик., II, 1957, 538);

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

розрахунок, міркування

неприємний клопіт

Джерела

• Словник УЛІФ: рахуба
• Словник УЛІФ: рахуба