рабівник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	рабівни́к	рабівники́
Р.	рабівника́	рабівникі́в
Д.	рабівнико́ві рабівнику́	рабівника́м
З.	рабівника́	рабівникі́в
Ор.	рабівнико́м	рабівника́ми
М.	рабівнико́ві рабівнику́	рабівника́х
Кл.	рабівнику́	рабівники́

ра-бів-ни́к

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -раб-; суфікс: -івник.

Вимова

• МФА : [rɐbʲiu̯ˈnɪk] (одн.), [rɐbʲiu̯neˈkɪ] (мн.)

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що грабитель ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: рабува́ння, рабу́нок, рабівни́ця прикметники: рабівницький дієслова: рабува́ти

Етимологія

Від рабува́ти «грабувати», рабівни́к «грабіжник», рабівни́цтво «грабіж», рабо́вець «грабіжник» Нед, рабу́нок «грабунок», ст. рабуючи (XVII—XVIII ст.); — рос. рабова́ть, білор. рабава́ці «грабувати»; — запозичення з польської мови; пол. rabować, як і чеськ. rabovati, словац. rabovať, походить від д.-в.-нім. roub «грабіж», roubōn «грабувати» (н.-нім. roub «rauben, грабувати, викрадати»), споріднених з дав.-англ. rēafian (англ. (be)reave), д.-ісл. rẹyfa «тс.»; на українському ґрунті зблизилося з успадкованим здавна гра́бити, грабува́ти. — Шелудько 43; Richhardt 93; Фасмер III 427; Даль IV 5; Brückner 451; Machek ESJČ 503; Holub—Кор. 308; Holub—Lyer 408; Mikl. EW 271; Kluge—Mitzka 585—586; Klein 165, 1308. — Див. ще ро́ба. — Пор. гра́бати.

Переклад

Список перекладів