підмурок
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | підму́рок | підму́рки |
| Р. | підму́рку | підму́рків |
| Д. | підму́ркові підму́рку |
підму́ркам |
| З. | підму́рок | підму́рки |
| Ор. | підму́рком | підму́рками |
| М. | підму́ркі | підму́рках |
| Кл. | підму́рку* | підму́рки* |
під-му́-рок
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: під-; корінь: -мур-; суфікс: -ок.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- буд. основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін. ◆ В думці він розумів, що свої доводи лісникові треба вкладати повільніше, окремими частинами, неначе каміння в підмурок, але вже не міг себе спинити, як і холодної дрожі, викликаної наболілим питанням і думками про майбутнє. Михайло Стельмах, «Велика рідня»
- перен. те, що становить основу або початок чого-небудь. [≈ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
- ?
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від лат. murus — стіна.
Переклад ред.
| основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін. | |
| те, що становить основу або початок чого-небудь | |