Українська

під-му́-рок

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: під-; корінь: -мур-; суфікс: -ок.

буд. основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ В думці він розумів, що свої доводи лісникові треба вкладати повільніше, окремими частинами, неначе каміння в підмурок, але вже не міг себе спинити, як і холодної дрожі, викликаної наболілим питанням і думками про майбутнє. Михайло Стельмах, «Велика рідня»
перен. те, що становить основу або початок чого-небудь. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ немає прикладів застосування.

Найтісніша спорідненість
іменники: підмурівок, підмурування, підмур'я; мур дієслова: підмуровувати, мурувати

Від лат. murus — стіна.

основа будови, споруди, зроблена з каменю, цегли, бетону і т. ін.
Російська_ru: фундамент, основание

те, що становить основу або початок чого-небудь
Німецька_de: Kern ^(de) сер.

підмурок