Відкрити головне меню

Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. пусте́льник пусте́льники
Р. пусте́льника пусте́льників
Д. пусте́льникові
пусте́льнику
пусте́льникам
З. пусте́льника пусте́льників
Ор. пусте́льником пусте́льниками
М. пусте́льникові, пусте́льнику пусте́льниках
Кл. пусте́льнике пусте́льники

пус-те́ль-ник

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).


Корінь: -пуст-; суфікси: -ель-ник-

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. людина, яка з релігійних міркувань оселилася у відлюдному місці й відмовилася від спілкування з людьми ◆ Недалеко відсіля спасається пустельник; велику силу має він у господа — усякий гріх одмолить, хоч якого грішника на путь істинний наведе. Стороженко О. П.
    • людина, яка живе самотньо, віддалено від людей, від їхніх турбот ◆ Є на світі цім пустельний берег, // Там живе пустельник із моїм ім'ям. Гурт "Піккардійська терція", «Пустельник»

СинонімиРедагувати

  1. самітник, аскет, відлюдник

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати