Українська

про-ку-ра́-тор

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -прокуратор-.

повірений у справах. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
у стародавньому Римі: управитель господарства. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- повірений римського громадянина в судових і комерційних справах. ^{[≈ 3]}^{[≠ 3]}^{[▲ 3]}^{[▼ 3]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- за часів імперії: урядовець, що відав податками, управитель земель імператора. ^{[≈ 4]}^{[≠ 4]}^{[▲ 4]}^{[▼ 4]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
діал. те ж саме, що прокурор. ^{[≈ 5]}^{[≠ 5]}^{[▲ 5]}^{[▼ 5]} ◆ Він заглибився в читання, таке уважне, як уміють читати тільки австрійські прокуратори І. Я. Франко

Найтісніша спорідненість

Від ?

повірений у справах

управитель господарства

повірений римського громадянина в судових і комерційних справах

урядовець, що відав податками, управитель земель імператора

прокурор

Словник УЛІФ: прокуратор
Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.