провинник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | прови́нник | прови́нники |
| Р. | прови́нника | прови́нників |
| Д. | прови́нникові прови́ннику |
прови́нникам |
| З. | прови́нника | прови́нників |
| Ор. | прови́нником | прови́нниками |
| М. | прови́нникові, прови́ннику | прови́нниках |
| Кл. | прови́ннику | прови́нники |
про-ви́н-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: про-; корінь: -вин-; суфікс: -ник.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. [≈ 1]
- чого той, хто є причиною чого-небудь.
- боржник. [≈ 3][▲ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ винуватець
- ↑ ?
- ↑ боргувач
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| той, хто вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь | |
| той, хто є причиною чого-небудь | |
| боржник | |