приціл

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	приці́л	приці́ли
Р.	приці́лу	приці́лів
Д.	приці́лові приці́лу	приці́лам
З.	приці́л	приці́ли
Ор.	приці́лом	приці́лами
М.	на/у приці́лу	на/у приці́лах
Кл.	приці́лу*	приці́ли*

при-ці́л

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: при-; корінь: -ціл-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. наведення на ціль; прицілювання. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   • цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. перен. те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета. ◆ Тож під дзвін блакиті // Сій добро на ділі // І тримай щомиті Кривду // на прицілі. Джерело — Попадюк.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: приціленість, прицільність, прицілювання дієслова: прицілити, прицілятися, прицілюватися дієприкметники: прицілений прислівники: прицільно

Етимологія

Від ??

Переклад

наведення на ціль; прицілювання
Англійськаen: backsight (en)

пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль

цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль

те, до чого прагне, на що розраховує хто-небудь; мета

Джерела

• Словник УЛІФ: приціл