послідовник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | послідо́вник | послідо́вники |
Р. | послідо́вника | послідо́вників |
Д. | послідо́вникові послідо́внику |
послідо́вникам |
З. | послідо́вника | послідо́вників |
Ор. | послідо́вником | послідо́вниками |
М. | послідо́вникові, послідо́внику | послідо́вниках |
Кл. | послідо́внику | послідо́вники |
по-слі-до́в-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: по-; корінь: -слід-; суфікси: -овн-ик.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом. немає прикладів застосування. ◆
- прибічник якого-небудь учення, чиїхось теорій або поглядів, що розвиває їх своїми працями, діяльністю тощо. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ?
Переклад ред.
той, хто наслідує кого-, що-небудь, іде за чиїмсь прикладом | |
прибічник якого-небудь учення, чиїхось теорій або поглядів, що розвиває їх своїми працями, діяльністю тощо | |