порочний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	поро́чний	поро́чна	поро́чне	поро́чні
Р.	поро́чного	поро́чної	поро́чного	поро́чних
Д.	поро́чному	поро́чній	поро́чному	поро́чним
З.	поро́чного (іcт.) поро́чний (неіст.)	поро́чну	поро́чне	поро́чних (іст.) поро́чні (неіст.)
О.	поро́чним	поро́чною	поро́чним	поро́чними
М.	поро́чнім поро́чному	поро́чній	поро́чнім поро́чному	поро́чних

по-ро́ч-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -пороч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [pɔˈrɔt͡ʃnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. ◆ немає прикладів застосування.
2. який має істотні вади. ◆ порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів.

Синоніми

1. розпусний
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Холоніми

1. —
2. —

Мероніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний

який має істотні вади

Джерела

• Словник УЛІФ: порочний
• Порочний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.