Українська

по́-ки-дьок

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: по-; корінь: -кидь-; суфікс: -ок.

представник морально розкладеного, декласованого, найнижчого прошарку суспільства (покидьки — у множині), чернь. Часто слово використовується як лайка, образа, в значенні — ница, негідна людина. Покидьки ведуть антисоціальний, часто — незаконослухняний спосіб життя. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Мабуть, десь під тином доведеться пропасти: усім чужа, нікому не потрібна, як той покидьок Панас Мирний ◆ Під проводом партії український народ змів з свого шляху бухарінсько-троцькістські покидьки, буржуазно-націоналістичну нечисть Літ. газ., 1951, 1
сміття. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Подлубавшись стальним дзьобом у покидьках, грак раптом пострибав боком і полетів низько вздовж вулиці Коп.

Найтісніша спорідненість
іменники: по́кидь

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: отброс ^(ru) чол. чаще отбросы ^(ru); (остатки, не годные к употребелнию, и перен. презр. — ещё) отребье ^(ru) сер.; перен. презр. — ещё подонки ^(ru)

покидьок