повія
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | пові́я | пові́ї |
| Р. | пові́ї | пові́й |
| Д. | пові́ї | пові́ям |
| З. | пові́ю | пові́й |
| Ор. | пові́єю | пові́ями |
| М. | пові́ї | пові́ях |
| Кл. | пові́є* | пові́ї* |
по-ві́-я
Іменник, істота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -пові-; закінчення: -я.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
.jpg)
Значення ред.
- жінка, що займається проституцією; проститутка. [≈ 1][▲ 1] ◆ По улиці шукала безголів’я, Повія вешталась одна. Куди приткнути тіло їй продажне, Коли таких цурається весь світ? Павло Грабовський ◆ Десь на розі сестриця з квітками (а ноженята босі порепані…) заробляє на молоко для мами — у п’ятнадцять років — повія… В. М. Сосюра ◆ Колись і він чекав своєї неземної любові… Але гімназистом попав у обійми досвідченої і дорогої повії. М. П. Стельмах
- розпусна жінка. [≈ 2][▲ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислівя та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від віяти
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Повія // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словник УЛІФ: повія