охочий
Українська
ред.
Прикметник
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | охо́чий | охо́ча | охо́че | охо́чі |
| Р. | охо́чого | охо́чої | охо́чого | охо́чих |
| Д. | охо́чому | охо́чій | охо́чому | охо́чим |
| З. | охо́чого (іcт.) охо́чий (неіст.) |
охо́чу | охо́че | охо́чих (іст.) охо́чі (неіст.) |
| О. | охо́чим | охо́чою | охо́чим | охо́чими |
| М. | охо́чім охо́чому |
охо́чій | охо́чім охо́чому |
охо́чих |
охо́-чий
Прикметник, відмінювання 1a.
Префікс: о-; корінь: -хоч-; закінчення: -ий.
Вимова
ред.- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який добровільно зголошується на щось ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- до чого і з інфін. який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який добровільно зголошується на щось | |
| який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний | |
| який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь | |
Іменник
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | охо́чий | охо́чі |
| Р. | охо́чого | охо́чих |
| Д. | охо́чому | охо́чим |
| З. | охо́чого | охо́чих |
| Ор. | охо́чим | охо́чими |
| М. | охо́чому | охо́чих |
| Кл. | охо́чий | охо́чі |
охо́-чий
Іменник, істота, чоловічий рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: о-; корінь: -хоч-; закінчення: -ий.
Вимова
ред.- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- перев. мн. той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось; бажаючий ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- те ж саме, що доброволець [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
- ↑ доброво́лець
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ?
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| |