оклик

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	о́клик	о́клики
Р.	о́клику	о́кликів
Д.	о́клику о́кликові	о́кликам
З.	о́клик	о́клики
Ор.	о́кликом	о́кликами
М.	на/в о́клику	на/в о́кликах
Кл.	о́клике*	о́клики*

о́-клик

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -клик-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: окликання дієслова: окликати, окликатися, окликнути, окликнутися

Етимологія

Від ??

Переклад

вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу

голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття

рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу

Джерела

• Словник УЛІФ: оклик