Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Українська

на-се́-ле-ни·й

Дієприкметник, прикметникове відмінювання 1a.

Префікс: на-; корінь: -сел-; суфікс: -ен- ; закінчення: -ий

дієприкм. пас. мин. ч. до населити ◆ Країна, порівняно слабо населена, але з розвинутими засобами сполучення. Карл Маркс, «Капітал, т. І, кн. 1», 1952 р. * образно ◆ Кожен твір — чи драматичний чи прозовий — мусить бути населений живими людьми з яскравими характерами. , «Літературна газета, 3.XII», 1952 р.
у знач. прикм. на якому живуть люди ◆ Іноді населене місце бере свою назву від назви річки чи озера. , «Мовознавство, XIV», 1957 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: населеність, населення дієслова: населити, населяти

Похідне утворення від населити, див.

Список перекладів
Англійська_en: populated ^(en) (по́п'юлейтід), inhabited ^(en) (інге́бітід), settled ^(en) (се́тлд), (біол.) stocked ^(en) (стокт) Російська_ru: заселённый ^(ru) (засєльо́нний) од. Французька_fr: peuplé ^(fr) (пьопле́), habité ^(fr) (абіте́)

населений